“Тому я не насмілився йти до тебе, але скажи лиш слово, і слуга мій видужає” (Лк 7, 1-10).
У сучасному світі існує багато способів зв’язку, контакту з іншою людиною: листування, телефон, інтернет. Для спілкування зі знайомими не мусимо зустрічатися з ними. Можемо контактувати між собою через листування або розмовляти з допомогою телефону, інтернету.
Так само існує багато способів контакту з Богом. Коли потребуємо Божих дарів, допомоги та опіки Христа, не обов’язково зустрічатися з Ним безпосередньо. Бог не обмежений часом чи відстанню, Він завжди готовий почути нас. Тому можемо звертатися до Ісуса будь-де і будь-коли.
Читаємо в Євангелії, що в одного сотника слуга важко захворів. Сотник вірив, що Ісус є Божим Сином, тому вислав до Нього посланців із проханням, щоб оздоровив слугу. Він не йшов до Христа особисто, але через посланців проявив свою віру, що Спаситель оздоровить слугу на відстані силою Свого слова. Почувши від посланців прохання сотника, Господь назвав його віру найбільшою в Ізраїлі і оздоровив слугу, не заходячи в його дім.
Поведінка сотника показує важливість і силу віри. Завдяки вірі можемо контактувати, будувати зв’язок з Ісусом з допомогою думок, молитви чи Євангелія і в такий спосіб представляти Йому свої потреби та отримати відповідь. Коли потребуємо особливої Божої допомоги, якихось надзвичайних дарів, тоді можемо зустрітися безпосередньо з Христом у храмі і тісніше з’єднатися з Ним у Тайнах Сповіді та Причастя.
В історії оздоровлення слуги римського сотника бачимо два способи зв’язку з Ісусом: спілкування і з’єднання. Віра має одну унікальну особливість, що ми не мусимо безпосередньо бачити Христа біля себе. Достатньо вірити, що Христос невидимо постійно зі мною і завжди можемо отримати від Нього потрібну допомогу.
Чотирирічний хлопчик знаючи, що мама, поклавши його спати, піде в гості, почав плакати і благати, щоб вона залишилася вдома. Мама поцілувала хлопчика і нагадала, що з ним залишається його сестра. – Якщо я навіть і залишуся вдома, то все одно не зможу постійно сидіти біля твого ліжечка, говорила вона. – Я знаю, сказала дитина, – але, мамо, мені вистачає чути, як ти ходиш у хаті, і тоді я можу спокійно спати.
Так як дітям приємно відчувати присутність мами, так віруючим радісно відчувати присутність Бога. Вони відчувають себе захищеними, щасливими і не самотніми, бо з ними є їхніх Батько – Господь. Шкода тих людей, які почуваються сиротами у світі, бо не знають Бога.
Віра повинна постійно усвідомлювати нам, що Бог завжди зі мною, близько мене. Якщо з вірою звернуся до Ісуса, Він обов’язково прийде на поміч.
